2Cor 12 | UkrOgienko | STEP | Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки,

2 Corinthians 12

Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся. 1 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди. 2 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти ^{▼▼Це Арета IV, цар набатейський (9 до Хр. — 40 по Хр.), на схід від Йордану. Набатеї — арабське плем'я.} стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене. 3 але́ по мурі мене спу́щено в коші́ віко́нцем, — і я з рук його втік! 4

Собою хвалитись не буду!

5 Не кори́сно хвалитись мені, бо я прийду́ до видінь і об'я́влень Господніх. 6 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирна́дцять ро́ків тому — чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог — був узятий до третього неба. 7 І чоловіка я знаю такого, — чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, — 8 що до ра́ю був узятий, і чув він слова́ невимо́вні, що не можна люди́ні їх висловити. 9 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, — хіба тільки своїми не́мочами. 10 Бо коли я захо́чу хвалитись, то безумний не бу́ду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не поду́мав, ніж бачить у мені або чує від мене. 11 А щоб я через пребагато об'я́влень не велича́вся, то да́но мені в тіло колючку, — посланця́ сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не велича́вся. 12 Про нього три ра́зи благав я Господа, щоб він відступився від мене. 13 І сказав Він мені: „До́сить тобі Моєї благодаті, — бо сила Моя здійснюється в немочі“. Отож, краще я буду хвалитись своїми не́мочами, щоб сила Христова вселилася в мене. 14 Тому любо мені перебува́ти в неду́гах, у при́кростях, у бі́дах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слаби́й, тоді я сильни́й. 15 Хва́лячися, я став нерозумний, — до того мене ви примусили. Бо хвалити мене мали б ви, — бо ні в чо́му я не залиши́вся позад від найперших апо́столів, хоч я й ніщо. 16 А ознаки апо́стола виявилися між вами в усякім терпінні, у знаме́нах і чу́дах та в силах. 17 Що бо є, що ним ви пони́зилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягаре́м вам не був? Даруйте мені цю провину! 18 Ось утре́тє готовий прийти я до вас, і не буду для вас тягаре́м, — не шукаю бо вашого я, тільки вас. Не діти повинні збирати маєток батька́м, але дітям батьки́. 19 Я ж з охотою ви́трачуся й себе ви́трачу за душі ваші, хоч що більше люблю́ вас, то менше я лю́блений. 20 Та нехай буде так, — тягара́ я на вас не поклав, але, бувши хитрий, я лукавством від вас брав. 21 Чи я використо́вував вас через когось із тих, кого́ до вас посилав?